Суддя Марина Сорока. Шлях до суддівства

На думку багатьох громадян працювати суддею – це престижно. Який був ваш шлях до професії судді. Чи давно для себе вирішили, що хочете працювати саме суддею?

Почну з другого запитання. В моєму дитинстві хлопчики мріяли бути космонавтами, а дівчатка – вчительками. І я також не була виключенням. 30 років тому діти не знали, хто такі судді. Це зараз суди стають відкритими для суспільства, знімаються просвітницькі ролики для громадян, а діти вже з молодших класів мають можливість спілкуватися з суддями, які розповідають школярам про особливості юридичної професії та моделюють ситуації, в яких малеча може спробувати себе у ролі судді. Тому я не скажу, що мріяла стати суддею з дитинства або що пішла вчитися на юриста, оскільки хотіла стати суддею.

В моїй пам’яті закарбувалося перше відвідування установи суду, з якого, як я тепер розумію, почало поступово формуватися та зріти моє бажання стати суддею.

Це було вже на 3-му курсі навчання в Сумській філії ХНУВС. Нас, студентів, повели до Сумського апеляційного суду на практику. Чомусь, на мене склала дуже сильне враження та атмосфера, яка була в суді. Можливо для когось ці слова здадуться голосними, але це дійсно було так. В приміщенні суду було тихо, спокійно та водночас напружено, судді ходили в мантіях зі справами, судові розпорядники викликали осіб до зали суду.

Саме тоді я зрозуміла – ось де я хочу працювати після закінчення університету. Але бажання працювати саме суддею в мене не виникло одразу. Я вважаю, що це дуже сміливе бажання. Я просто хотіла працювати в суді.

У 2007 році я пройшла конкурс на зайняття посади державного службовця в суді, працювала на різних посадах – і експедитором, і секретарем судового засідання, і помічником судді, також працювала як з цивільними справами, так і з кримінальними провадженнями та справами про адміністративні правопорушення.

У 2017 році Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду і я вирішила взяти у ньому участь, оскільки, з урахуванням 10-тирічного стажу роботи в суді вже відчувала наявність певного досвіду, напрацьованих навичок та розуміла труднощі професії судді та всі обмеження, які з нею пов’язані.

Перший етап добору передбачав складення відбіркових іспитів на знання законодавства та державної мови.

Бажання взяти участь у вказаному конкурсі виявили 5 420 досвідчених юристів, тоді як планувалося відібрати тільки 600 кандидатів на посаду судді, тому, зрозуміло, що підготовка з мого боку до відбіркових іспитів була серйозною та кропіткою.

За результатами відбіркового іспиту, до резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду було зараховано 722 особи, відносно яких була проведена спеціальна перевірка та направлено на спеціальну підготовку до Національної школи суддів України.

Ті кандидати, що мали стаж помічника судді більше трьох років, а таких була більшість, проходили спеціальну підготовку по скороченій програмі протягом 3х місяців.

По завершенню спецпідготовки, ми складали кваліфікаційний іспит, який включав тестування з права та письмовий іспит з написання судового рішення по змодельованій справі, яку нам видали безпосередньо перед початком цього іспиту, та проходили співбесіди з психологом.

По завершенню всіх вищеназваних процедур, іспитів, співбесід, тестувань та перевірок був сформований резерв на заміщення вакантних посад суддів відповідно до набраних балів за кваліфікаційний іспит. Від позиції кандидата в цьому рейтингу залежала можливість обрати саме той суд, в якому він хотів би працювати суддею.

Я зайняла 7-му позицію в рейтингу, що дозволило мені перемогти в конкурсі на зайняття посади судді саме в Зарічному районному суді м. Суми.

І ось в липні 2020 року Президент України підписав Указ, яким призначив мене на таку довгоочікувану та омріяну посаду.

На досить тривалому шляху до посади доводилося вчитися і витривалості, і наполегливості, і рішучості, і навіть відстоювати в судовому порядку своє право на доступ до професії.

Проте, яким би складним не був пройдений шлях, наразі я розумію, що в моєму житті починається новий етап, ще більш складний та відповідальний, проте дуже цікавий.

Якими якостями, на Ваш погляд, має володіти суддя? Назвіть головні якості, які варто розвивати у собі тим, хто має намір пов’язати своє життя зі здійсненням правосуддя?

В деяких країнах на законодавчому рівні визначено певну різну кількість якостей, якими має володіти суддя. Всі вони зводяться до високих моральних якостей судді, вміння працювати в команді, приймати самостійні рішення, володіти управлінськими навичками.

Українське законодавство містить загальну вимогу щодо наявності у кандидата на посаду судді  високих особистих і моральних якостей. І ця вимога є невід’ємною для зайняття посади судді. Тобто якщо претендент на мантію має блискучі знання, але його поведінка, ставлення до людей суперечать загальноприйнятим нормам, то служити Феміді він не зможе. Для визначення рівня таких якостей кандидати в судді проходили відповідні психологічне тестування та співбесіди з психологом.

Однак, розвивати необхідні якості потрібно не тільки тим, хто має намір пов’язати своє життя зі здійсненням правосуддя, а й судді мають постійно над собою працювати, розвивати свої якості та вдосконалювати свої навички.

І перше, що тут потрібно зазначити, це треба навчитися любити навчання. Здатність вирішувати судові справи з`являється не в силу бажання людини, а внаслідок її навчання, здобуття практичних навиків та умінь.

Кожний ранок судді починається з моніторингу сайтів Верховного Суду щодо прийнятих правових позицій, Верховної Ради України щодо змін в законодавстві, Вищої ради правосуддя – це орган суддівського управління, Ради суддів України – вищий орган суддівського самоврядування, Національної школи суддів України – щодо організованих заходів підвищення кваліфікації та навчання суддів.

Також суддя має бути витриманим, старанним, розсудливим, із загостреним почуттям власного обов´язку, об’єктивним та неупередженим до справи, до сторін у справі, а також особисто чесним та порядним, мати бездоганну репутацію. Тому ще одна рекомендація тим, хто планує пов’язати своє майбутнє з професією судді – це дбати про свою репутацію вже сьогодні.

Приватне життя судді безпосередньо пов´язується з виконанням його професійних обов´язків. І саме з огляду на це, суддя має залишатись і в особистому житті порядною, гідною, законослухняною людиною, чесною та відвертою насамперед із собою. Суддя – це взірець. Важко уявити суддю-боржника, що розглядає справи про стягнення боргів. 

Таких самих вимог та обмежень мають дотримуватися члени сім’ї судді.

Що Вас надихає? Як відпочиваєте після робочого дня?  Що читає суддя, окрім юридичної літератури? Які фільми переглядає? Чи ходить у кіно?

Звичайно, що я і читаю, і дивлюся телевізійні шоу, і відвідую парки розваг і дуже люблю ходити в кіно. Суддям як нікому потрібне емоційне та психологічне розвантаження.

Робочий день судді є вкрай напруженим та довгим. Судді майже ніколи не йдуть додому по закінченню робочого часу о 17:15, також доводиться працювати і у вихідні дні. Тому найкращим відпочинком для мене є спілкування з сім’єю, можливість провести разом час.

Щодо організації свого дозвілля, то я завжди намагаюся виділи час для читання. Професія судді передбачає постійне читання законодавства, проте обов’язково потрібно читати і НЕ юридичну літературу. З останнього, що я прочитала, це були Деніел Кіз «Квіти для Елджернона», «Історія людства. Від минулого до майбутнього» Юваль Ноя Харари та «Гладіатор» Дьюі Грама в оригіналі.

Також я закликаю всіх вчити іноземні мови. В даний час, дуже багато освітніх заходів, в тому числі і для суддів, проводиться за підтримки іноземних партнерів. Не всі з таких заходів забезпечуються синхронним перекладом. Крім того, іноді випадає нагода відвідати різні країні світу задля обміну досвідом з суддями цих країн, ознайомлення з їхньою системою судоустрою. Зрозуміло, що для цього необхідно вільно володіти англійською мовою, оскільки спілкування відбувається і у неформальній обстановці за відсутності перекладачів.

Зараз Ви активно займаєтеся просвітницькою роботою серед молоді. Ви вважаєте корисним таке живе спілкування майбутніх юристів із суддею

По-перше, я вважаю, що для формування високої правосвідомості наших громадян, підвищення рівня правової культури кожної людини організовувати спілкування та зустрічі з досвідченими представниками різних юридичних професій є просто необхідним заходом. І таке знайомство потрібно починати якомога раніше.

Представники Зарічного районного суду м. Суми регулярно спілкуються зі студентами та школярами, які ще не вирішили, чим будуть займатися в майбутньому, і їм дуже цікаве таке спілкування, вони дізнаються багато нового, отримують практичну інформацію і від цього їх інтерес до юридичної науки зростає.

З огляду на це, спілкування майбутніх юристів з суддями беззаперечно є дуже корисним для всіх. Молодь задає дуже цікаві питання, вони дійсно переймаються певною обраною темою, беруть участь в обговоренні.

Це також впливає і на зростання рівня довіри до суду.