Інформація щодо розгляду клопотання відносно колишнього керівника прокуратури Сумської області

     29.01.15 року до Зарічного районного суду м. Суми надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно колишнього керівника прокуратури Сумської області громадянина Б. 
     Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий  суддя, виконуючи вимоги ч.1 ст.194 КПК України здійснив перевірку доводів органів досудового розслідування, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
     З огляду на те, що поняття «обгрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, слідчі судді, зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рекомендації ВВСУ враховують під час дослідження цього питання позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182). 
     Долучені до клопотання документи вказували на наявність фактів та інформації, які можуть свідчити про те, що керівник прокуратури Сумської області громадянин Б.  міг  вчинити кримінальне правопорушення, про підозру в якому йому оголошено, а тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність органами досудового розслідування п.1 ч.1 ст.194 КПК України. 
     Слід зазначити про те, що, обґрунтовуючи клопотання про обрання громадянину Б. запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий прокуратури, заявляв про існування одного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального правопорушення.
     Але під час судового розгляду зазначеного клопотання з»ясовано, що відомості до ЄРДР про події та причетність до цих подій громадянина Б. були внесені ще в липні 2014 року. Всі свідки, на яких, на думку слідчого, міг незаконно впливати підозрюваний вже допитані та дали покази, будучи попередженими про кримінальну відповідальність. Крім того, громадянин Б. не є посадовою особою на даний час, тобто, не виконує владних повноважень, які б надавали йому можливість впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження. За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження існування зазначеного в клопотанні ризику.
     Разом з цим, під час розгляду було встановлено, що підозрюваний за адресою, вказаною в клопотанні, фактично на проживає більше 4 років. Натомість, за іншою адресою, де він фактично мешкає – має міцні родинні зв»язки, в тому числі родину та малолітню дитину. Крім того, слідчому судді було надано й інші дані про особу, які він повинен враховувати під час розгляду клопотань зазначеної категорії, а саме: позитивні характеристики, наявність у особи державних нагород за всі роки роботи, активне зайняття науковою діяльністю.
     Враховуючи, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов»язків, слідчим суддею досліджувалась і процесуальна поведінка вказаної особи. Так, прокурор, який був присутній в судовому засіданні під час розгляду клопотання підтвердив, що громадянин Б. після внесення відомостей до ЄРДР і протягом всього часу проведення досудового розслідування кримінального провадження жодного разу процесуальну поведінку не порушував.
     Враховуючи всі вищезазначені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для обрання відносно громадянина Б. запобіжного заходу у виді домашнього арешту. В той же час, з метою запобіганню спробам громадянина Б. перешкоджанню кримінальному провадженню будь-яким іншим чином слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування більш м»якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. 
     Таким чином, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 30.01.15 року у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно громадянина Б. було відмовлено, а застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. Дана ухвала підлягає оскарженню, але станом на 31.01.2015 року дані про надходження апеляційної скарги відсутні.