Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
Але, нажаль, інколи правопорушникам вдається уникнути відповідальності через несвоєчасне направлення патрульними поліції складених ними матеріалів для розгляду до суду, а саме: після закінчення визначеного ст. 38 КпАП тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, що тягне за собою безумовне закриття справи.
Так, наприклад, протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КпАП, було складено щодо громадянина З. 12.06.2016 р. До Зарічного районного суду м. Суми адміністративний матеріал був направлений Управлінням патрульної поліції в м. Суми 09.09.2016 року, а отриманий судом – 12.09.2016 року. Тобто, в день надходження матеріалу до суду закінчився строк притягнення громадянина З до адміністративної відповідальності, яке він вчинив ще у червні 2016 року, тому суд вимушений був закрити провадження.
Аналогічний випадок мав місце в адміністративній справі, де постановою від 16.09.2016 року суд закрив провадження щодо громадянина Г., яка притягувалась до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП, у зв’язку з тим, що минули встановлені законом строки накладення адміністративного стягнення (адміністративне правопорушення було вчинено 5 червня, а матеріали надійшли до суду лише 12 вересня 2016 р.).
Таким чином, своєчасне притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності та недопущення уникнення правопорушників від відповідальності в зв’язку із закінченням строку притягнення до такої відповідальності залежить, насамперед, від своєчасного направлення компетентними органами матеріалів у справах про адміністративне правопорушення для розгляду їх судом.
_03_03.png)
