Винесено вирок відносно працівника правоохоронного органу

   24 січня 2017 року вироком суду виправдано службову особу Сумського міського відділу УМВС України в Сумські області (на момент вчинення злочину) громадянина С., у зв’язку з недоведеністю того, що було вчинене кримінального правопорушення, передбачене ч.1 ст. 368 КК України.
   Дослідивши докази по кримінальному провадженню, суд вважає необхідним визнати невинуватим громадянина С. у пред’явленому обвинуваченні та виправдати з наступних підстав.
   Фактично в основу обвинувачення покладено показання потерпілого Л., які частково суперечать поясненням свідка П., не відповідають обставинам справи та спростовуються іншими доказами, зокрема, матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності потерпілого Л. на протязі тривалого часу, поясненнями свідків П. та І.
   Потерпілий Л. в судовому засіданні також пояснив, що ніяких конкретних дій, пов’язаних з тиском на його торгівельну діяльність, обвинувачений не вчиняв. З викладеного вбачається, що у потерпілого, крім можливого побоювання вчинення певних дій працівником міліції, не було об’єктивних підстав для передачі коштів обвинуваченому.
   Також в основу обвинувачення громадянина С. покладено протокол огляду місця події, який суд вважає слід визнати недопустимим доказом з огляду на такі обставини.
   Відповідно до ст.237 КПК України з метою виявлення і фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий проводить огляд приміщення чи іншого володіння, що здійснюється за правилами КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
   Відповідно до ст.ст. 233, 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.
   Між тим, як вбачається з матеріалів, які було надано суду, огляд автомобіля, у ході якого було вилучено грошові кошти, проведено лише за згодою самого обвинуваченого, але без дозволу слідчого судді. Крім того, як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування, в подальшому слідчим та прокурором не використано своє право на звернення в порядку ч.3 ст.233 КПК України до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку.
   Крім того, в основу обвинувачення громадянина С. покладені протоколи негласних слідчих (розшукових) дій з відповідними додатками, які також суд вважає необхідним визнати недопустимим, оскільки під час судового розгляду сторона обвинувачення таку ухвалу суду не надала. Тобто в даному випадку суд не має можливості з’ясувати правові підстави та порядок застосування негласних слідчих дій: встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідним судовим рішенням.
   Така позиція суду повністю відповідає правовій позиції, яка висловлювалась Верховним судом України в остаточних рішеннях: від 09.04.2015 у справі №5-229км15 та від 26.11.2015 у справі №5-2150км15.
   В той же час пояснення обвинуваченого є послідовними, підтверджуються поясненнями інших свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
   Відповідно до вимог ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. А в даному випадку сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа.
   Додержуючись закріпленої в ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.
   З вироком суду можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за №591/6423/15-к.